вівторок, 30 листопада 2021 р.
понеділок, 29 листопада 2021 р.
вівторок, 23 листопада 2021 р.
вівторок, 16 листопада 2021 р.
понеділок, 15 листопада 2021 р.
вівторок, 9 листопада 2021 р.
субота, 6 листопада 2021 р.
вівторок, 2 листопада 2021 р.
неділя, 31 жовтня 2021 р.
пʼятниця, 29 жовтня 2021 р.
четвер, 28 жовтня 2021 р.
вівторок, 28 вересня 2021 р.
понеділок, 27 вересня 2021 р.
Мішель Іщенко додав нову світлину до альбому Вінтажні світлини українців.
Козак Василь Івченко, учасник Кримської війни
Станиця Старокорсунська, початок 1900-х років.
Корсунь - старо руська або тюркська транскрипція від Херсонес Χερ᾽ῥόνησος , вихідці з якого основали місто Корсунь близ Канева, також міста на Кубані після депортації козаків з північного причорномор'я . Сходить через тюркську гармонію голосних до грец. Χερσών./
***
То коли ж Болбочан визволив Крим?
Хроніка українського походу на півострів
Висновки до статті
1. До сьогодні в українській історіографії панують дві точки зору на хронологію походу військ УНР на Крим у квітні 1918 року: "коротка" та "довга". Відповідно до першої німецькі війська, що наступали з Перекопу, взяли Сімферополь 22 квітня, а українські підрозділи у цей час перебували лише у Джанкої. Відповідно до другої це саме загони УНР, наступаючи з Чонгару, першими вступили до Сімферополя 24 квітня, випередивши німців на кілька годин.
2. Ця розбіжність у датуванні вийшла за межі історіографічної суперечки і набула виразного політичного забарвлення. Якщо вірною є "коротка" хронологія, то столицю Криму захопили німці ще до того, як українські війська дісталися Джанкоя, а відтак подальший похід Болбочана не мав жодного військового та політичного сенсу.
Натомість, якщо правдивою виявиться "довга" хронологія, то це саме українці із випередженням у півдоби звільняли міста Криму від комуністичної влади, а тому мали право претендувати на контроль над півостровом.
3. Прихильники "короткої" хронології апелюють до радянських джерел початку 20-х рр. ХХ ст., прибічники "довгої" посилаються на свідчення українських учасників походу на Крим. В статті Володимира Єлагіна 1922 року, що, вірогідно, започаткувала "коротку" хронологію, немає підтверджень названої їм дати взяття Сімферополя – 21 квітня.
У 1957 році Павло Надінський запропонував іншу дату – 22 квітня – яка невдовзі стала канонічною. В мемуарах українських військових також є розбіжності, але Борис Монкевич подає дату 24 квітня, а у решти немає жодних вказівок, що захоплення кримської столиці відбулося раніше.
4. Залучення інформації третьої сторони – а саме німецьких джерел – дозволяє остаточно розв’язати питання хронології Кримської операції 1918 року. Відповідно до зведень німецького Генерального штабу, підтверджених синхронною публікацією у газеті "The New York Times", в Криму війська генерала Коша дісталися Сімферополя саме 24 квітня.
Отже, ні про яке "22 квітня" в якості дати взяття міста німцями не може бути й мови. Дозволю собі припущення, що ранні радянські автори сплутали день початку евакуації з Сімферополя вищого керівництва (21 квітня, як вважав, наприклад С. Поплавський [34, с. 113]) із днем падіння міста, а пізніші дослідники не змогли чи не захотіли порушити усталену традицію.
Про прізвища
-----------------
Основна маса населення України здобула прізвища після того, як у 1632 році київський митрополит Петро Могила доручив парафіяльним священикам вести метрики народжених, одружених, померлих.
Найчастіше базою для створення таких одиниць слугували імена батьків, найчастіше батька, оскільки саме він був главою родини – Іваненко, Петренко, Сидоренко, Тимошенко, Борисюк. Цікаво, що суфікси -ук (-юк) вказували на старшу дитину в родині, а -енко – на меншу.
Від імені матері прізвища утворювалися рідко, переважно тоді, коли жінка залишалась удовою або мала чоловіка, як то кажуть, слова доброго не вартого: Мотренко, Кулинич… існує велика група прізвищ, що вказують на місце проживання та національність його власника. Знали про людину і за тією посадою, яку вона обіймала, або ж за справою, якою займалася. От, наприклад, чим займались стельмахи? А бондарі? Ці слова сьогодні виходять з активного словникового запасу української мови, замінюючись сучасними модними назвами професій, але прізвища залишаються.
Ось тлумачення найпопулярніших в Україні прізвищ:
Бондар – майстер з виготовлення діжок, дерев’яних відер тощо.
Гончар – ремісник, що виробляв посуд, кахлі з глини.
Стельмах – майстер, що виготовляв та направляв вози, сани. Кушнір – той, хто вичиняв хутро із шкури та шив хутряні вироби. Лимар – ремісник, що виготовляв ремінну збрую.
Гармаш – майстер, який виготовляв і обслуговував гармати. Бортник – той, хто займався лісовим бджільництвом.
Гутник – майстер, що виробляв посуд та інші речі зі скла.
Якщо вам доводилось зустрічатися з людиною на прізвище Нагнибіда чи Перебийніс, або ж ви самі носій такого прізвища, знайте – ваші пращури були козаками. Саме такі колоритні прізвища з гумористичним відтінком кувалися в горнилі Запорозької Січі. Запорожці підхопили давню українську традицію, відому ще з фольклорних джерел: пам’ятаєте, Котигорошко, Вернигора?
Аналогій таких найменувань годі й шукати в інших мовах, їх просто немає. Це особливість, якщо хочете, ексклюзив, української системи особових назв. Ну де ви ще, мандруючи світами, почуєте : Майборода, Тягнирядно, Неїжборщ, Гризидуб, Затуливітер, Вирвикишка, Несвятипаска, Завалипіч, Гуляйдень...?! Не прізвища, а “музика епохи”!
Як бачимо, українські прізвища – це одне із джерел вивчення історії рідного краю, мови та культури. Ці найменування ще раз підтверджують істину про безмежний талант українського народу.
Якщо ви зацікавились історією вашого прізвища, відсилаємо до компетентних джерел:
Ю.К.Редько “Довідник українських прізвищ” або Л.Т.Масенко “Українські імена та прізвища”.
А.Ф.Нечипоренко.
Alex Felenko 21.09.2021
Королева Галичини.
Я вже неодноразово писав про Марію Терезу Вальбургу Амалію Христину(1717- 1780) - імператрицю Священної Римської імперії, ерцгерцогиню Австрійську, королеву Угорщини, королеву Богемії, Королеву Галіції та Лодомерії, засновницю династії Габсбург- Лотарінгської. Проти мене завжди виступали опоненти, стверджуючи те, що вона була загарбником Галичини. Не так. Зверху може й так. Але треба знати історію. як відомо, в 1772році стався перший поділ Польщі і Галичина відійшла до Австрії. Росія і її німецька нахабна імператриця Катерина ІІ , що загробила все українське, ввела 5-ти тисячний корпус у Галичину і Львів і не збиралася його виводити. А тепер уявімо собі, що було б з галичанами, якби тут панувала Росія з 1772року і до 1991року. Нас би не стало. І це треба усвідомити. Цісарева Марія Тереза, при підтримці Прусії, заставила росіян покинути Львів і Галичину. Крім того, депутація галицьких українців переконали Марію Терезу, що українці є окремим народом, а не етнічною групою поляків, як вони це твердили. Невдовзі австрійські батальйони зі Скнилівка, через Краківську браму входили до Львова. Львів"яни склали присягу Марії Терезі. Цісарева була зразковою дружиною, дуже любила свого чоловіка, народила, здається, 13 дітей, яких дуже любила. Порівняйте з розпусницею, німкенею Катериною ІІ, яка наказала вбити свого чоловіка, народила дітей від різних батьків та ін. Я вже писав про це. Імператриця Марія Тереза до безтями любила своїх дітей і ніяк не хотіла відпускати свою дочку , теж галицьку принцесу, вибути у Францію, де вона мала стати королевою. Плакала дуже! Материнське серце відчувало, що з її дочкою буде біда. Заражені лівизною, французькі революціонери,яких так любив Ленін, що в більшості не були французами, відрубали на гільйотині голову Марії Антуанетті. Навіть в останню мить свого життя вела себе достойно. 146 років Галичина перебувала у складі Австрії. Відкриті українські школи, кафедра укр. мови та літератури в університеті, відкрито кафедру історії. Активно працювала "Просвіта", НТШ та інші українські організації. Виходила тьма українських книг. Всі поети та письменники з Великої України друкували свої твори у Львові, Чи було таке в Наддніпрянській Укаїні?!
Там все українське було заборонено! Галицькі українці не приймали участі в революції проти Габсбургів. На жаль, львівські перейменувальники не назвали у Львові бодай би маленьку вулицю іменем Марії Терези. Думаю, що прийшов час виправити цю помилку
вівторок, 7 вересня 2021 р.
Сергій Шумило зараз тут: Mount Athos.
Вдалося провести на Афоні деякі обстеження в середині храму колишнього українського козацького скиту «Чорний Вир», заснованого запорозькими козаками в 1740-і рр. і який зараз стоїть посеред гірських лісів Афону повністю закинутим та руйнується... На жаль, з кожним роком стан святині все більше погіршується (( Обстеження показало, що, порівняно з останнім обстеженням храму 5 років тому, фарби на залишках іконостасу та на настінних фресках через надмірну вологість поступово осипаються (( І якщо ще 5 років тому лики на іконографічних зображеннях ще досить добре проглядались, то тепер значно гірше… Стала більшою і тріщина в стіні вівтарної частини храму. Як видно з фотографій, у тріщину тепер майже повністю проходить долоня, ширина тріщини складає бл. 2 см. Не виключено, ще років 7 – 10, і цю унікальну пам’ятку козацької присутності на Афоні XVIII ст. може бути втрачено ((
У храмі збереглися в іконостасі та на фресках зображення києво-печерських святих, що також засвідчує тісний історичний зв’язок скиту з Україною та Києво-Печерською Лаврою. Також збереглися черепи ченців, тут похованих (можливо, це були колишні козаки). Як я вже писав, цей скит було засновано на Афоні в 1740-і рр. українськими козаками. Очолював його нащадок запорозького гетьмана Оліфера Голуба, кол. бунчуковий товариш Ніжинського козацького полку ієросхимонах Григорій Голуб, а ктитором скиту був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський. Монахами в скиту в основному були кол. запорозькі козаки, а після ліквідації Запорозької Січі – козаки з Задунайської Січі в Румунії. Через це скит іноді ще називали «Духовним Запоріжжям» на Афоні. Докладніше про цю пам’ятку козацької присутності на Афоні можна дізнатись у моїй дисертації «Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст.».
На жаль, після моїх публікацій про цей скит, коли про нього стало відомо широкому загалу в Україні, деякі настирливі українські паломники тільки ще гірше стали робити, коли намагаються пролізти до святині (( Тепер навіть шкодую, що виніс цю інформацію на загал... В результаті, там де ще кілька років тому у храмі стояли цілі вікна, тепер вибиті… Були спроби зламати вхідні двері… Замість конструктивних дій та допомоги нам у дослідженні пам’ятки та можливому її відновленні, такі «патріоти» тільки ще більше завдають шкоди (( Так само, коли не порадившись з нами як з фахівцями, які багато років досліджують пам’ятку і ведуть перемовини щодо її відновлення, деякі наші ділки самі їдуть туди, щоб побалакати про її відновлення, то тільки ще гірше роблять, бо не розуміючи всіх «підводних каменів» та специфіки, тільки заганяють у глухий кут переговори, які давно ведуться… Виходить, як допомогти нам проводити фахову роботу, то бажаючих немає, а як нашкодити зайвими і недолугими рухами, з перетягуванням кожним ковдри на себе, то тут у нас вдосталь бажаючих… От тільки цими діями, на жаль, вони ще тільки гірше роблять (( Якщо є справді бажання допомогти, то звертайтесь, обговоримо, але не лізьте самі туди, де не розумієтесь і тілько ще більше тим шкоди завдаєте… У кого ж є конструктивні пропозиції та бажання допомогти, будемо раді співпраці ))
субота, 28 серпня 2021 р.
вівторок, 24 серпня 2021 р.
середа, 4 серпня 2021 р.
пʼятниця, 30 липня 2021 р.
субота, 15 травня 2021 р.
пʼятниця, 23 квітня 2021 р.
неділя, 17 січня 2021 р.
Підписатися на:
Коментарі (Atom)